Чекаючи рідних з фронту: історія Мирослави Янчук та її сім’ї

Мирослава Янчук чекає на повернення чоловіка та сина з фронту, організовуючи підтримку для інших дружин військових та займаючись творчістю як терапією.

Роман та Віктор Янчуки вирушили на службу 26 лютого 2022 року. В один день вони повідомили про своє рішення дружині та матері Мирославі. Три роки жінка разом з дочкою та молодшим сином чекає завершення війни та повернення рідних додому.

Мирослава Янчук розповіла Суспільному, як проводжала своїх близьких на фронт. Того часу її сину Роману було 21 рік, і він працював водієм у Києві. Мав можливість виїхати, але вирішив залишитись і приєднатися до боротьби. Він зателефонував і повідомив, що повертається до Києва. У той же день її чоловік Віктор теж вирішив іти воювати. “Плакати я не могла, бо вдома на мене чекали двоє менших дітей. Не хотіла показувати їм свою паніку”, — згадує Мирослава.

Син почав службу у Київській бригаді територіальної оборони, а після звільнення Київщини перевівся до третьої штурмової бригади. Наразі він перебуває на Харківському напрямку. Віктор служить у волинській сотій бригаді на Торецькому напрямку. Зібратись усі разом у такій ситуації вдається рідко.

“В 2022 році ми з чоловіком святкували свої дні народження вдома, під час відпустки. Проте я знала, що після відпусток бійці часто стають вразливими, і тому говорила: “Не їдьте у відпустки, будьте живі та здорові”, — каже Мирослава.

Ілля та Іванка чекають на повернення батька та брата. Іванка розповідає, що часто дзвонить татові та братові, надсилає фото і відео, щоб вони пишалися нею.

“Броня та Лиман, наші бойові коти, чекають на повернення Віктора, який привіз їх додому під час однієї з відпусток”, — додає Мирослава. Вона розповідає, що кожен дзвінок чоловіка починається з запитання: “Де Бронік? Що він робить?”

Коли чоловік пішов на службу, найменшому синові було 7 років, і він уже наближається до 10. Щоб пом’якшити відсутність батька, Мирослава намагається включати його думки у повсякденне життя, запитуючи: “Що б сказав тато?”

Мирослава також організовує зустрічі з іншими дружинами військових, працює з психологами, проводить майстер-класи та пише вірші. Вона видає по одній збірці кожного року війни, що для неї є важливою терапією та ресурсом.

Anna

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Next Post

Укрзалізниця прибрала російську мову з квитків: нові стандарти для євроінтеграції

Сб Гру 21 , 2024
Укрзалізниця прибрала російську мову з бланків квитків, замінивши її на українську та англійську. Це крок до євроінтеграції та покращення сервісу для іноземців.
Укрзалізниця прибрала з бланків квитків російську мову /Фото: Фейсбук Тимур Ткаченко

Вам сподобається